Весілля тернополяни святкували за язичницькими обрядами, а дітей не хрестили

позика онлайн від creditkasa кредит каса

За матеріалами te.20minut.ua

Гучного весілля у Бориса Явора не було – через війну на сході. Однак уже за два роки подружнього життя у них з Юлею народилося двоє діток. До речі, вони їх назвали за язичницькими віруваннями, натомість хрещення в церкві не було.

Їхні побачення були настільки іскрометними, що не писати про них могли хіба що ліниві ЗМІ. Світ, який відрізняється від звичного нам, – саме в такому жили тернополяни з язичницькими віруваннями – відомий у Тернополі письменник, археолог Борис Явір та його дружина Юліана.

Ми продовжуємо цикл публікацій «Жінки відомих тернополян». Адже насправді про надійний тил знаних у місті персон мало що відомо. Цей матеріал – зовсім несхожий на попередні. Формат кардинально відмінний. Адже герої публікації, як вони вже потім зізналися, нещодавно розлучилися. Але незважаючи на те, погодились на спілкування з журналістом та публікацію в «RIA плюс». Попри те, що дороги Бориса та Юлії розійшлись, вони залишаються друзями, тож хочуть донести сотням інших тернополян, які опинились у такій же ситуації, що навіть після розлучення не треба розв’язувати війну. Натомість варто вчитися жити в мирі та злагоді.

Перейменував вулицю заради неї

Про минуле пара говорить спокійно. Згадують колишні часи з легкою посмішкою на обличчі, мовляв, шкода, що казка скінчилась, але згадати є що…Із тепер вже колишньою дружиною Борис познайомився 23 лютого 2013 року у Львові на заході «День пластуна», який проходив у формі творчих та інтелектуальних конкурсів і завершувався вечірками. Зустріч була короткою, але, очевидно, знаковою. Юля була в одязі старшої пластунки, відтак, зважаючи на це та на її вигляд, тернополянин подумав, що вона суттєво старша віком, ніж було насправді. Борису запам’яталися її виразні світлі очі; у них зав’язалося спілкування через Інтернет.

– Ми жили в різних містах, тому спочатку почали переписуватися у соцмережі — про музичні смаки, про подорожі, про захоплення один одного. З часом все частіше спілкувалися через телефонічний зв’язок. Але так сталося, що на більше як півроку спілкування припинилося і відновилося аж в кінці лютого 2014 року — на річницю знайомства. Спочатку, коли було мало зустрічей, крім телефонічного спілкування, ми почали листуватися. Юля писала мені у листах вірші, а я тексти писав давніми символами, які вона мала розшифровувати. Я для Юлі «переназвав» вулицю — на її будинку з допомогою друга повісив табличку «вул. Такскучаюзатобою».  З допомогою знайомих вручив їй сердечка з романтичними написами, малював її портрети, писав вірші, готував інші несподіванки. До початку першої вагітності ми побували кілька разів в Карпатах, їздили замками Галичини, ходили на різні святкування у Тернополі та Львові, – пригадує співрозмовник.

Орієнтувалися на зорі

У червні 2014 року пара заручилася. До цього моменту, зізнається Борис, він готувався ретельно. Дату вибрав інтуїтивно, а також орієнтувався на положення зірок та інших небесних тіл (до речі, астрологічний прогноз, що закладений того дня союз буде плодючим, справдився). З підготовкою допомагала сестра Аля.

– В організації та проведенні мені помагали також хороша подруга Христя, друг Андрій та інші. Наш друг Дмитро зробив нам чудову фотосесію, – продовжує він. – Різні люди у різних місцях Львова вручили Юлі кульки з написами: «коли», «прийде», «час», «скажи», а кулька зі словом «так» була в кафе, де я зробив пропозицію одружитися. У Львові ми каталися на конях, гуляли містом, потрапили під дощ, а основна частина відбулася у «Домі легенд». Звичайна розмова з жартами перейшла в пропозицію стати «пані Явір»…

Розписалися Борис з Юлею в грудні 2014 року. Весілля не було через збіг багатьох обставин: загострення війни на Сході та інше. У липні 2015 року у подружжя народилася донька Аріана, а через рік — син Яромир.

Дітей пара не хрестила

На жаль, нещодавно, пара розлучилася. Причин та обставин, кажуть, багато і то не публічна тема. Але обоє вірять, що кожен знайде своє щастя чи в парі, чи без пари.

– Я б не сказав, що в нас були постійні сварки чи конфлікти, просто, в якийсь момент ми зрозуміли, що життєві позиції та бачення майбутнього дуже відмінні, – пояснює чоловік.- Можливо, хтось би шукав способів примиритися чи змінитися, хтось в ще гіршій ситуації мучиться разом, але у нас інша ситуація, на яку також впливають сторонні сили. Ми вирішили бути щасливими окремо, не заважати одне одному. Сім’я ж має ґрунтуватися на єдності поглядів та гармонії різних сфер життя пари, тоді і конфліктів не виникає, а якщо є, то вони швидко вирішуються. Але то так, висновки на майбутнє…

Юля ж каже, що з усіх життєвих ситуацій потрібно робити висновки.

– Я ображалася, нервувалася, але, зрештою, зробила висновок, що потрібно рухатись далі. У нас є двоє спільних дітей, заради них ми повинні залишатися у добрих стосунках, – додає жінка. – Після розлучення я переїхала в інше місто, сподіваюсь, тут у мене розпочнеться нове життя… з інакшим відліком, прагненнями та переконаннями…

Ім’я давали за язичницькими обрядами

Яку ж роль наші герої відводять язичництву, адже, як відомо, Борис Явір – нерелігійний язичник?

– Своїх дітей ми не хрестили, бо не є християнами обоє, імена надали їм в процесі обрядів ім’янаречення, язичницьких обрядів, – каже чоловік. – Я не приховую, що за світоглядом – пантеїст-агностик (пантеїсти не вірять в особистісного Бога чи Бога-Творця, агностик вважає, що неможливо пізнати істину в питаннях існування Бога чи вічного життя – прим. авт) , при чому антиклерикал (соціальний рух, спрямований проти релігійних організацій і духовенства, релігійної влади в політичній, економічній і культурній сферах суспільства – прим. авт.), зокрема, і щодо рідновір’я/язичництва. З Юлею у нас ніколи не було протиріч щодо питань віри чи релігії. І зараз дітей виховуємо у нерелігійному дусі. Виростуть — оберуть свій шлях, це буде їхня справа. Я постараюся дати їм хорошу освіту, навчити працювати з джерелами, аналізувати та порівнювати, а справді освічені люди — щонайменше, стримані у питаннях релігії, – переконаний герой публікації.

У питаннях релігії Юлія стримана, хоча зізнається, що  в неї останнім часом виникають думки, щоб охрестити дітей.

– Я не є завзятою християнкою, як багато моїх рідних, але і не є наполегливою прибічницею язичницьких вірувань. У майбутньому, діти, впевнена, самі визначаться зі своїми поглядами на релігію, – каже вона.

Треба мати простір на себе

До речі, окрім виховання дітей, Юля пише вірші та пісні, грає на гітарі та синтезаторі. Останнім часом її переповнює прагнення побувати у незвіданих місцях, спробувати щось нове. Також вона мріє про нове хобі.

На питання, що повинно бути присутнім у сім’ї, аби вона збереглася на довгі роки, герої знаходять відповіді, зробивши висновки зі своєї історії…

– Важливим є діти, їх здоров’я, щаслива і забезпечена сім’я. Щоб почуватися щасливою, потрібно мати власний простір, час на себе і свої мрії. Сім’я має сприяти розвитку і вдосконаленню. Ролі чоловіка та жінки можуть бути різними, головне – аби зійшлися люди, рольові установки яких комплементарні. Аби зберегти почуття на довгі роки, потрібні увага, витримка, взаєморозуміння, компроміси, і, головне – це вміти слухати, прислухатися одне до одного, – наголошує Юлія.

Борис солідарний зі сказаним.

– Питання харчових, музичних тощо смаків — важливі, але другорядні, адже є основа, яка цементує будь-які стосунки, а є надбудова, деталі. Треба вміти це розрізняти, – завершує він.

Залишити відповідь