“Я коловся всім підряд, вбивав себе по-різному, але пустив у серце Бога”, – сповідь колишнього наркомана

позика онлайн від more groshey море грошей

За матеріалами te.20minut.ua

  • Наркотики привели чоловіка до межі життя, коли йому було 24. Він виносив речі з дому, шість разів був у психлікарні. Йому давали не більше 2 місяців, діагностували ВІЛ, гепатит В та С, лікарі сказати його матері, щоб збирала гроші на похорон…
  • З допомогою християнського реабілітаційного центру, що на Тернопільщині,  Денис Григор’єв вилікувався від залежності. У Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу в ексклюзивному інтерв’ю журналістам “20 хвилин” він розповів як це – бути колишнім наркоманом.

Жартує, що сьогодні у нього професійне свято і в розмові часто згадує про Бога. Він присвятив життя тому, щоб допомогти іншим позбутися страшної залежності. 40-річний Денис Григор’єв родом зі Львова, 6 років був наркоманом, але вже понад 12 років живе звичним життям і працює у Тернополі.

Варто відвідати

Художня виставка – І небо, і зорі в палітрі моїй

З рюкзаком на плечах, після розмови з журналістами, чоловік саме збирається із Тернополя у Вишнівець, де знаходиться християнський реабілітаційний центр «Жива вода». Там його чекають люди із нелегкими долями: наркомани та алкозалежні. На власному прикладі та прикладі своїх друзів Денис доводить, що колишнім наркоманом також можна бути.

Почав колотись, бо всі друзі це робили

Що стало причиною того, що я почав колотися важко сказати. Напевно,  компанія, – розповідає Денис. Важко бути «білою вороною» серед своїх. А насправді,  все ж починається з питання сили волі. З переходу так званого бар’єру.  І для цього не обов’язково починати з наркотиків. Це можуть бути цигарки, 50 грамів, пляшка пива…

– Я коловся всім підряд. Такою страшною хімією, що страшно повірити. Робив сам розчин з таблеток від кашлю, вколював це собі, «доганявся» опіатами. По-різному себе вбивав.

Спочатку чоловік приховував свою залежність від рідних. Каже, що жінка, з якою він жив у той час, довго не могла повірити у це все, виправдовувала та захищала всі його вчинки. У них є спільний син. Зараз Денис з ним не підтримує зв’язок.

– У жінки інша сім’я, ще двоє дітей. Її умова – щоб я не втручався. Вона до мене дуже добре ставилась, я не можу перейти її рішення. Але моя мама з онуком спілкується, – каже Денис.

Я лежав присмерті  і обіцяв матері, що ніколи більше не змушу її плакати. Ще півроку після того я сидів на голці

На той час ні вмовляння коханої, ні сльози матері над лікарняним ліжком не змогли зупинити хлопця перед дозою.

– Моя мама ходила по ломбардах – збирала речі які я виносив з дому, я крав у жінки, потім сидів в тюрмі за рекет та грабіж, – розповідає чоловік. – Коли тобі треба вколотись, то в тебе нема рідних.

Денис не може пояснити як він міг так поводити себе з близькими. Каже, що зараз дивиться на все іншими очима і розуміє, що такого в своєму житті не повторить ніколи.

– Тоді я лежав в лікарні і розумів, що помираю, – пригадує Денис Григор’єв. Біля мене була моя мама. Я цілував їй руки і розумів, що вона єдина людина, якій я потрібен. Я обіцяв, що ніколи більше не сяду на голку. Я коловся ще півроку.

Всі, хто дізнається, що я ВІЛ-позитивний, кажуть, що це не правда

– Мені діагностували сепсис, анемію, хворобу серця та ВІЛ, – каже Денис. З таким «букетом» не живуть. А мені тоді така жалість до себе появилась. Думаю: та ти нічо, крім тої голки і гратів не бачив. Перший час мати мені не казала, що у мене ВІЛ. Та навіть якби сказала, я ж думав, що це могло статися зі всіма, але не зі мною.

Зараз чоловік проходить антиретровіросну терапію. Із синдромом ВІЛ він живе 14 років.

– Я живу, як всі люди, зовсім не відчуваю себе хворим, – каже Денис. – Є речі, які я стараюсь обмежити: на сонці довго не бувати, або особливо близько до котів не підходити. Але все моє оточення, воно не дає мені відчути себе хворим.

Я знаю, що Бог врятував мене, щоб я врятував ще когось

Чоловік каже, що справжнє зцілення прийшло до нього, коли він впустив у серце Бога. Денис переконує, що усі випадковості невипадкові, адже вперше 23-річному хлопцеві, який хотів спробувати усе в цьому житті, про Ісуса розповіла жінка, яка прийшла провідати сусіда у лікарняній палаті.

– Я тоді подумав, що моє серце має двері, такі як моя палата. І я почав своїми словами запрошувати до себе Бога.

В християнському реабілітаційному центрі «Жива вода», де зараз більшість часу живе чоловік, чимало наркоманів. Денис каже, що найголовніше – довести людині, що кардинально змінити життя можна. Зараз центр готують до осіннього прийому людей. Таких центрів на Тернопільщині чотири. Денис розповів, що до них може звернутись кожен, хто потребує підтримки.

– Позбутись залежності реально. Просто потрібно відкрити своє серце для Ісуса, – каже Денис Григор’єв. – Усі, хто відчуває потребу звільнитися від цієї біди, можуть телефонувати на мій особистий номер +380965409085

Залишити відповідь